Monday, June 29, 2009
Sunday, June 28, 2009
Прощавай, рідна школо ! Випускний вечір у школі №2 м. Бучача
…В школі №2 після повернення із випускного балу, який проходив у сквері центральної частини м. Бучача, продовжилися урочистості на честь її випускників.
Незважаючи на те, що похолодало після раптового короткочасного дощу, на обличчях випускників школи, їх батьків, вчителів та гостей свята, помітне було хвилювання від радості та смутку…
Традиційно до всіх присутніх, в першу чергу до винуватців свята, звернулася директор школи Беринда Марія Михайлівна. У її виступі звучали слова привітатання до випускників з побажаннями щасливої життєвої дороги, а також спогади про шкільні будні і свята тих, хто востаннє переступив поріг школи, як учні. Хвилюючими і незабутніми були виступи класних керівників Мельник Мирослави Василівни та Андрейців Галини Михайлівни, інших гостей свята.
Колишнім одинадцятикласникам дирекція школи вручила атестати про освіту.
На успіхи у житті в здоров’ї, мирі та добробуті благословив випускників о. Петро Терещук із церкви св. Володимира. До речі, він цьогоріч на святі був присутній як батько випускника- сина Михайла.
Традиційно звучали вітання від батьків, учнів школи, які подарували щирі слова побажань, вірші, пісні.
А на завершення – шкільний вальс…і феєрверки !!!
Мить, зупинись! Дай нам побути ще в рідному місті. Не гони нас у доросле, самостійне життя. Дозволь нам усім – і батькам, і дітям, і вчителям, і школі побути ще разом.
А нам, випускникам, подякувати своїм вчителям, які нас водили дорогами знань, навчали не лише за програмою, а й давали уроки життя..
Прощай,школо,ми ідем у доросле життя...
Прощай, моя школо! Прощай, альма-матер науки!
І дзвін малиновий найкращих років, прощавай!
Нам солодко й гірко у день цей останній розлуки,
Шляхи перед нами—найкращий із них вибирай!
Напутнєє слово учителя, строгість і ласка,
Бажання сягнути в науці найглибших глибин,
А в серці лишиться і мамина пісня, і казка,
І злети найвищі до геніїв мислі вершин.
Над ріками юні, що нас з пелюшок напували,
Де в росах і травах ще наші лишились сліди,
Ми вчительку рідну, мов неню, сердечне кохали
Й самі визрівали, немов яблуневі сади.
Як сонце з-за лісу викочує коло червоне,
Ми дивимось мовчки на плеса прозорі води,
Та в наших серцях — любов, наче море бездонне,
Коли нас вже кличуть у далеч життя поїзди.
То білі лебідки чи наші дівчата виходять,
Живії Джоконди з одинадцятого класу, либонь,
Земля їм хлюпнула такої чарівної вроди,
Дала для сердець батьків благородний вогонь.
І ми клянемося... Хай клятву почують цю води,
Це сонце червоне, земля, що нам сили дала:
Нестимемо серця ми на рівні свойого народу,
Бо школа ростила усіх нас на славні діла.
Прощай, наша школо! Прощай альма-матер науки!
І дзвін малиновий найкращих років, прощавай!
Нам солодко й гірко у день цей останній розлуки,
Шляхи перед нами — найкращий із них вибирай!
\
Свято випускників Бучача
Цього року на Україні учнівські парти залишають 704 тисячі випускників (майже на 200 тисяч більше, ніж торік).
Як випускники-2009 прощаються зі школою? Наскільки реально вони уявляють собі доросле життя? Як традиційне свято випускників пройшло у школах ? А також наскільки важко випускники переживають момент розставання зі школою, і як їм швидше адаптуватися до дорослого життя?
Час покаже…
27 червня, у міському сквері на березі Стрипи м. Бучача відбулося красиве та урочисте свято прощання зі школою – «Випускний бал-2009».
Елегантні пари хлопців і дівчат пройшлися вулицями міста, щоб подарувати жителям годину справжнього свята. Юнаки, які ще місяць тому по-дитячому бігали коридорами свого навчального закладу, нині сміливо вели під руку чарівних однокласниць, що щасливо посміхалися прохожим. Після традиційного богослужіння у церквах міста, випускники, на чолі з директорами шкіл та педагогами, вишикувалися біля сцени. Щоправда, у порівнянні з попередніми роками, здалося, ніби колишніх школярів було дещо більше.
Їх вітали представники місцевої влади, відділу освіти Бучацької адміністрації, батьки, рідні й близькі. Посадовці побажали молоді самодостатності, впевненості у власних силах і висловили переконання, що все у їхньому житті складеться якнайкраще.
Окремим випускникам міських шкіл вручили нагороди –медалі за високу успішність у навчанні.
Теплі слова подяки за виховання, розуміння були сказані й на адресу батьків.
Свято завершувалося. І як підтвердження цьому, хлопці та дівчата зійшлися під ніжну мелодію у танці, подарувавши присутнім незабутній вальс, незважаючи на те, що почав накрапати дощ.
Тож, приєднаймося до усіх добрих настанов і бажаємо випускникам Бучача і району підкорення найвищих життєвих вершин, найвагоміших здобутків, найвірніших людей поряд !
Wednesday, June 24, 2009
Святкують медики Бучацького району
День медичного працівника — професійне свято працівників галузі охорони здоров'я України, яке відзначається щорічно у третю неділю червня. Це свято всенародне, на честь людей, в чиїх руках благородне і священне діло. Бо всі ми знаємо, що здоров’я нації, народу – державна справа. Але вона з віку – з роду є суттю й медпрацівника.
І в день, і в ніч, в мороз, і в спеку медпрацівники завжди з людьми. Доводиться їм часом йти у близьку чи далеку дорогу, щоб допомогти хворим, хоч вони також люди. І їх також часом щось тривожить…
Але вони, медпрацівники, люди від Бога, який дає їм наснаги у будні і свята жертвувати своїм часом заради спасіння та зцілення інших.
У нашому районі розпочали святкування медики Золотопотіцької лікарні.
А в п’ятницю, 19 червня , у Бучацькому районному будинку культури зібралися лікарі, фельдшери, медсестри, адміністративний персонал Бучацької комунальної центральної районної лікарні , поліклініки та працівники медичної галузі району.
Зі словами вітання до присутніх звернувся начальник відділу охорони здоров’я Бучацької РДА Яхніцький О.Є. З професійним святом вітали заступник голови Бучацької РДА Григоришин В.М., керівник апарату районної ради Сердинський С.І., головний лікар Бучацької ЦКРЛ Казмірук П.П.,голова районної організації Червоного хреста Кохановська Д.А.
Багатьох присутніх було відзначено грамотами різних рівнів, звучали слова подяки за щоденну нелегку роботу, за недоспані ночі та врятовані людські життя.
А далі були вітання від працівників культури – Наталі Музичук, Лілії Кінолевської, Андрія Саламанюка, Люби та Лілії Височанських, народного аматорського ансамблю «Вікторія», Михайла Гори, Богдана та Ольги Іванонькових, ансамблю «Опус», мистецько – хореографічної студії «Перлина». А заключним акордом прозвучало вітання та виступ Юрія Футуйми, хірурга за фахом, адже слова його пісні можна віднести до всіх медиків: « В людей залишаються шрами на тілі, а в хірурга на серці».
Зі святом вас, дорогі медпрацівники !
ПРИСВЯТА ЛІКАРЮ
Хочеться сказати щось чудове,
Та не знаю, де знайти слова.
Чи ж опише хто зорю ранкову,
Що край неба сяйво розлива?
Ви чарівна, мов веселка ясна,
Що від неї радість огорта,
Мов троянда, ніжна і прекрасна,
Що в саду весною розцвіта.
Вас відразу щиро полюбила,
Як сестру, як подругу в путі,
Дякую я долі за цю милість,
Що звела із Вами у житті.
Скільки ж Ви людей урятували!
Вдячності від них нема кінця...
Віддаєте людям своє серце,
Щоб були здорові їх серця.
Лідія Кирєєва
МЕДСЕСТРІ
Ти завжди у білому халаті,
Біла шапочка з хрестом на голові.
Чоловіки, навіть і жонаті,
В'ються біля тебе, наче солов'ї.
Турботлива ти, як рідна мати,
Мила, лагідна, немов моя жона,
Ти завжди усмішкою багата,
Гріє і наповнює всіх теплом вона.
І добром іскряться карі очі,
Як біду свою приймаєш хворих біль.
Чари, сили і знання дівочі
Віддавати людям - милосердна ціль.
Акуратна, чиста і охайна,
І стерильні пальці ніжних рук.
Ти, як квітка в клумбі, біла, файна.
Голос мелодійний, як музичний звук.
Дуже вдячні всі твої клієнти
За турботи, ласку, професійний хист.
Справедливі тобі компліменти,
А моя подяка - ось цей віршик-лист.
Автор невідомий
А на завершення Юрій Футуйма дарує вам пісню "Серце хірурга". Муз Ю. Футуйма, сл. І. Чонка
Saturday, June 20, 2009
День медичного працівника
Шановні медичні працівники району!
Професія, обрана Вами, в усьому світі вважається найгуманнішою.
Приємно відзначити, що медичні працівники району, навіть в нелегких умовах сьогодення, намагаються не знижувати обсягів і якості медичної допомоги, розробляють нові ефективні засоби лікування й профілактики захворювань.
Завдяки медичним працівникам району вдалося зберегти охорону здоров’я як галузь. І в цьому заслуга кожного лікаря, медичної сестри, санітарки. Тому, що без кваліфікованих фахівців своєї справи, без відданих медицині людей, вирішити завдання збереження і зміцнення здоров’я населення району неможливо.
Роль медичного працівника в нашому суспільстві завжди буде важливою і необхідною. І кожний лікар розуміє: здоров’я суспільства залежить від професійності, порядності і душевної доброти учнів Гіппократа.
Тож успіхів Вам у цій благородній справі!
У переддень свята висловлюємо всім працівникам медичної галузі безмежну вдячність за врятовані життя, за повернуте здоров’я і радість.
Ваші талановиті руки дарують людям радість життя, вселяють віру у зцілення.
Зі словами щирої вдячності звертаємося сьогодні до ветеранів медичної служби, які свої знання, досвід, теплоту свого серця віддали зціленню людей.
Особливо приємно сьогодні відзначити молодих спеціалістів, які вже здобули заслужену повагу і авторитет.
Велика вам вдячність за Вашу людяність, душевність та співпереживання.
Шановні лікарі, медсестри, санітарки та ветерани медичної служби району!
Від усього серця вітаємо Вас з професійним святом і бажаємо Вам міцного здоров’я, успіхів, наснаги, достатку та доброго настрою.
Хай усе хороше, зроблене з душею та натхненням, повертається до Вас сторицею! Нехай кожна мить життя радує своєю неповторністю!
Зі святом Вас! Щастя Вам і добра! І нехай клятва Гіппократа ніколи не буде обтяжливим обов’язком, а лише приємною місією!
День медичного працівника
День медичного працівника -
Це, справді, свято всенародне.
На честь людей, в чиїх руках
Священне діло, благородне.
Здоров'я нації, народу -
Державна справа нелегка,
Але ця справа звіку-зроду
Є суттю й медпрацівника.
І в день, і в ніч, в мороз і в спеку
Медпрацівник з людьми завжди,
В дорогу ближню чи далеку
Він хворим йде допомогти.
Медпрацівник не Бог - людина,
Але від нього, як від Бога,
Для зцілення украй потрібна
Недужим людям допомога.
І дай нам, Боже, всім надовго
Здорового, безхмарного життя.
Ми людям віддаєм для цього
Свої знання, і сили, й почуття.
Хірург Тернопільської обласної лікарні Юрій Футуйма дарує медичним працівникам пісню "Серце хірурга" (муз. Ю.Футуйма, сл. І. Чонка)
Thursday, June 18, 2009
Friday, June 12, 2009
Співоче серце хірурга Юрія Футуйми
Юрій Футуйма-уродженець м. Бучач Тернопільської області. Україна. 37 років. Одружений, двоє дітей.
Після закінчення Бучацької школи №2 навчався в Чортківському медичному училищі. Служив у армії. Успішно закінчив Тернопільський медичний університет, у якому тепер є викладачем. Кандидат медичних наук, практикуючий хірург обласної лікарні. Проживає у Тернополі. Пише власну музику. Автор пісенного альбому «Серце хірурга», лауреат багатьох Всеукраїнських пісенних конкурсів.
Юрій Футуйма поділився спогадами про свої творчі успіхи :
«Першою авторською піснею, до якої я попробував написати мелодію, була пісня, коли я приїхав у Карпати, на батьківщину до свого колеги по роботі, хірурга Івана Чонки. Він і є автором слів до пісні «Карпати». Власне, ідея створення свого альбому вже давно мучила мене, оскільки навіть мої колеги, тернопільські співаки ,не раз мені говорили: « Юро, маєш нормальний голос і професійну манеру виконання, тільки на піснях своїх кумирів Яремчука і Зінкевича далеко не підеш».
Одного разу, коли я прочитав слова до книжки, яку написав Іван Чонка про своє дитинство і життя, зрозумів, що зможу щось придумати. Попробував. Пісня пішла на ура ! Люди в залі плакали, причому, де б не співав її, на будь-яких імпрезах, завжди її приймають з теплом. Потім замовив в нього пісню про Тернопіль. Коли прочитав слова, музика народилася раптово, сам не знаю звідки… Пізніше мене познайомили з однією молодою поетесою , яка написала для мене"Два крила"Ця пісня теж мені до душі. Власне, я пережив ті всі відчуття в свій час, і ця тема – невмируща.
Потім було замовлення від адміністрації обласної лікарні написати пісню до 50-річчя лікарні. Це, звичайно, дуже відповідально і, водночас, ризиковано. Вгадати треба було і слова, і музику. Іван Чонка справився з текстом. В ньому дуже цікава зав’язка. Коли будували лікарню, то посадили черешню, і вона за 50 років вже велика виросла, ну а далі в змісті пісні розповідалося про працю, про проблеми медиків і т.д. Музика теж народилася раптово. Правда, слід сказати, що у всіх моїх пісенних починаннях був музичний коректор, мій вчитель по вокалу в Тернополі Руслан Іщук. Бо ж, звичайно, щоб написати якісну музику, потрібно мати знання гармонії і багато чого іншого. Мелодія народжується, її треба правильно і гармонійно побудувати згідно законів і правил музики. Для цього є професіонали. А, взагалі, маю ще пісні, які поки що в папці за відсутності фінансування, але помаленько все буде в дії. На даний час записав нову пісню під назвою "Присвята жінці". Скоро передам її нашій бучацькій інтернетгазеті «Новинар».
Хочу сказати слова вдячності своїм аранжувальникам Андрію та Дмитру Макухам, Сергію Родько з Тернополя, Аlex з Вінниці. А, насамперед, мені завжди приємно згадувати свій перший шкільний гурт - "Едельвейс", в якому і почалася моя сольна кар’єра. До речі, ми тоді мали свої пісні, які писала Іринка Дубик. Я був один серед дівчат: Натялі Мандзяк, Лілі Кральки, та керівника - Іри Дубик. Гарні тоді були роки, є що згадати…».
Напередодні Вашого, Юріє, професійного свята хочеться сказати багато теплих та лагідних слів на Вашу адресу. Ви - запорука нашого здоров'я, Ви - в числі інших лікарів, наш рятівник та спаситель у найтяжчі хвилини нашого життя! Низький уклін Вам за Вашу невтомну працю та щире і відкрите серце. Завдяки Вашій турботі та професійній майстерності у людини з'являється віра та надія на одужання і це найголовніше. А Ваші пісні нехай завжди всім допомагають у швидшому одужанні.
Від усієї душі бажаємо Вам здоров'я, щастя та безхмарного неба. Нехай усе у Вас буде добре!
[caption id="attachment_559" align="alignnone" width="412" caption="Ю. Футуйма та співачка С. Сорочинська"]
[/caption][caption id="attachment_562" align="alignnone" width="412" caption="Член журі В. Герасимов, Ю. Футуйма, вчитель Юрія по вокалу Р. Іщук "]
[/caption][caption id="attachment_570" align="alignnone" width="412" caption="Гурт «Два куми»"]
[/caption][caption id="attachment_561" align="alignnone" width="412" caption="Концерт до 50-річчя медуніверситету"]
[/caption][caption id="attachment_563" align="alignnone" width="412" caption=""Музикальна ескадрилья" (справа Ю. Футуйма, зліва І. Чонка) під час операції"]
[/caption][caption id="attachment_565" align="alignnone" width="412" caption="Операція закінчилася, можна і розслабитися"]
[/caption][caption id="attachment_566" align="alignnone" width="412" caption="Пісенний вернісаж.2008 р."]
[/caption][caption id="attachment_564" align="alignnone" width="412" caption="Нагорода гран-прі фестивалю Ліра Гіпократа. 2008 р."]
[/caption][caption id="attachment_569" align="alignnone" width="412" caption="Під час виступу"]
[/caption][caption id="attachment_567" align="alignnone" width="412" caption="Члени журі фестивалю"]
[/caption]Monday, June 8, 2009
Лобода примусила Пів-Москви ходити з українськими прапорами
Судячи з результатів Євробачення-2009, Європа розлюбила співаючу українську націю. 12-е місце стало несподіванкою для Світлани Лободи і її команди. Тим більше, що російська преса називала нашу “антикризову” Свєту в числі фаворитів конкурсу разом з норвежцем з білоруським корінням Олександром Рибаком, азербайджанською парочкою Айсель і Арашем і давнім другом Кіркорова з Греції Сакісом Рувасом.
На першій київській прес-конференції після повернення з Росії співачка з`явилася під ритми рідної пісні Anticrisis girl, закутана українським прапором. І, не дивлячись на невдалий, як вона вважає, результат, трималася гідно – жартувала, посміхалася і не опускалася до звинувачень у необ`єктивності результатів, зазначаючи, що “після бійки кулаками не махають”.
Спочатку Лобода розсипалася в подяках журналістам, команді і всім, хто її підтримував. Потім нарекла і на трудності.
– У нас були дуже складні дні. Ми боролися з багатьма проблемами. Це і бронхіт, який мені заважав працювати, і щоденні репетиції. Але щодня мені дзвонила мама й казала, що вона одержує таку кількість преси і підтримки, якої не було ніколи.
Несподіванкою для Лободи стала підтримка з боку деяких російських зірок – Філіпа па Кіркорова і Лоліти.
– Лоліта подзвонила мені на другий день перебування в Москві і сказала, що вона в захопленні від того, що ми робимо, що вона готова допомагати всім, чим необхідно. Вона підтримувала нас як ніхто інший. Радила, як правильно поводитися. Приходила на наші вечірки, одягала наші майки, – згадує Свєта. – Продюсер Діми Білана Яна Рудьковська на одній з програм сказала, що трендом Євробачення є майки “Anticrises girl”, а також український прапор.
– Ми примусили Пів-Москви ходити з прапорами України, – розповідає режисер Алан Бадоєв. – Був навіть інцидент у фіналі. Фани кричали: “Дайте нам прапори! Дайте нам футболки!” Представники російської міліції запитали їх: “Ви що, не патріоти своєї країни?” Але вони не замовкали: “Ми за Лободу! Дайте нам прапори!”
Навіть одіозний російський політик Жиріновський, відомий своїми антиукраїнськими висловами, не встояв перед чарами Лободи і зізнався їй, що особисто голосуватиме за Україну. І агітував співвітчизників підтримати українську учасницю.
Але в кінцевому результаті бали Володимира Вольфовича (якщо такі і були) ніяк не вплинули на загальноросійську оцінку, і від північного сусіда ми цього року одержали тільки два бали.
– Коли ми дивилися на таблицю голосування, ми дивувалися. Таких результатів ми взагалі не чекали, – розповідає Лобода. – Коли ми побачили два бали від Росії, я сказала: “Давайте підемо вип`ємо чаю, більше не дивитимемося”. Не можна говорити, що тут щось підставлене, когось звинувачувати. Я завжди вважала: людина заслуговує на те, що вона має. Значить, щось було не доопрацьовано. Може, зірки зійшлися так, що на той момент нам не потрібно було одержувати призові місця.
А ось віце-президент Першого національного Роман Недзельський вважає два бали від Росії проявом агресії.
– Агресія – це ознака того, що вони бояться, тому що ми реально сильніші.
– Видно якісь ходи не спрацювали. Витягнути на сцену купу апаратуру – це ще нічого не означає, – коментувала під час трансляції по ОРТ результат української учасниці телеведуча Яна Чурікова.
А ось Недзельський вважає, що не все так прозоро в підрахунках результатів голосування. “Виникають певні занепокоєння щодо об`єктивності голосування”, – заявив він. Віце-президента НТКУ дивує, звідки могло з`явитися 8 балів від Києва для Росії, якщо професійне журі України поставило Приходько нуль балів. Від НТКУ навіть відправили офіційний лист до EBU (Євразійський мовний союз), де просять роз`яснити, як так могло відбутися.
Творча натура Бадоєва у всьому бачить позитивну сторону.
– Це все загартовує сильного артиста. Ми не опустимо руки. Ми доводитимемо світу, що в нас найсильніші і яскравіші артисти.
А ще український режисер відзначив роботу російських організаторів, які прагнули врахувати всі побажання української сторони. Щоб шпагат Лободи був знятий крупним планом, спеціально для неї погодилися переписати програми камер.
Свєта не занепала духом і навіть вирішила покоряти “Євробачення” наступного року і добитися максимального результату.
– Ми зробили все можливе, щоб гідно представити нашу країну. Безумовно, кожному амбітному артистові хочуть високі результати, але коли так складається, значить, напевно, на це воля Божа. Ми повинні зробити заяву – ми дуже хочемо наступного року представляти знову Україну на Євробаченні, щоб добитися максимально добрих результатів.
– Що з квартирою буде? – цікавляться журналісти. (У зв`язку з витратами на підготовку до конкурсу Лобода призналася, що заклала квартиру).
– Виплачуватиму, – сміється співачка. – Завтра їдемо до Москви – там буде перший концерт. Запускаю колекцію одягу Anticrises girl і Anticrises Boy в Росії і в Німеччині. У нас все добре.